«Персональний бренд це завжди про трансляцію цінностей власника бізнесу»: Іванна Євсєєва про продажі, найм і рекламу

Іванна Євсєєва, засновниця консалтингової компанії EvseevaCo, 25 років у бізнесі, розповідає, як персональний бренд зменшує витрати на рекламу й найм, чому без цілей він не працює і що показувати власнику бізнесу. У розмові також відповіді на запитання учасників клубу.

Іванна Євсєєва — засновниця консалтингової компанії EvseevaCo, власниця тренінгового центру для підприємців Auspex Academy та менторка міжнародної бізнес-спільноти Board. Розмова відбулася на спільній зустрічі Board Personal Branding Club та Board Sales Club: від впізнаваності до продажів і того, як персональний бренд впливає на рішення клієнта. Наприкінці учасники клубів поставили свої запитання.

Що таке персональний бренд: «Я не теоретик, я практик»

Що для тебе персональний бренд?

Круте питання. Два слова про мене. Я керую консалтинговою компанією, але я 25 років у бізнесі. До того в мене була своя IT-компанія, до того швейне виробництво, до того івент-компанія. Тобто різні сфери бізнесу. Я не теоретик, я бізнес-консультант, я практик. Моя компанія систематизує бізнес, щоб власник міг збільшити дохід і вийти з операційки. Це найчастіші запити. Ми будуємо під цю мету відділ продажу, відділ лідогенерації (залучення потенційних клієнтів), процеси найму й навчання персоналу. Усе, щоб це працювало як єдина система.

Для мене персональний бренд це завжди про трансляцію цінностей власника бізнесу.

Якщо власник упакував ці цінності в тригери довіри, він може обслуговувати свої особисті й бізнес-цілі максимально дешевим способом.

Персональний бренд не дорівнює особистість

Які ти бачиш способи трансляції цінностей?

Для мене фейк це коли ми транслюємо чужі цінності, нав'язані суспільством. Тому спочатку треба знати свої цінності, потім пройти кризу: ти готовий їх показувати, бо не кожен готовий. Я, наприклад, колишній інтроверт зі страхом публічних виступів. Мені було дуже важко вийти й почати щось людям говорити, у мене було багато психологічних блоків. Спершу ти визначаєш свої внутрішні, особисті цінності.

Ти їх спочатку визначаєш, а потім транслюєш. У своїй IT-компанії я була керівницею маркетингового відділу й відділу продажів, тому розумію, що треба підбирати релевантні канали комунікації, де максимальна концентрація твоєї цільової аудиторії, і там транслювати. Це може бути Instagram, Threads, TikTok, YouTube, Facebook. Для тебе це може бути LinkedIn плюс Facebook, якщо це закордонний ринок, а якщо український, то Instagram. Отже: знати свої цінності, упакувати їх, транслювати через правильно підібрані канали і пам'ятати, що це робота.

Мені, наприклад, мій Instagram не подобається, і LinkedIn мені теж не подобається. Я розумію, що він закриває задачу, конвертує, приносить кваліфікованих лідів (потенційних клієнтів). Ти наняв працівника і посадив його у свій магазин. В Instagram у тебе сидить один продавець, така причесана дівчинка, вона говорить слова, які в Instagram треба говорити. У LinkedIn сидить інший продавець, упакований під LinkedIn, і транслює інші слова. Воно адаптивне. І це не ти, це якась твоя 3D-картинка, бо персональний бренд не дорівнює особистість. Є вибір, що ти хочеш показувати, а що не готовий. Наприклад, я в Instagram не говорю про релігію і політику. Якби я хотіла охоплення, я б це вивалила. Я не хочу.

Я б із тобою посперечався, що персональний бренд не дорівнює особистість. Ми транслюємо цінності навіть зараз: у мене на задньому фоні сертифікати й книжки, які я справді читав, і люди зчитують це як метаповідомлення.

Сто відсотків.

Ми однозначно транслюємо свої цінності в будь-якій комунікації. Єдине, що ми їх або знаємо, або не знаємо.

І ми або обираємо, або не обираємо. Дуже часто люди щось роблять несвідомо, але не керують цим. А оскільки ми тут усі підприємці, дорослі, зрілі, ми вже можемо обирати формат комунікації, те, як ми транслюємо цінності, з якою метою, і міряти результати. Якщо ми говоримо про персональний бренд і продажі, треба розуміти, що твій персональний бренд це інструмент, який має обслуговувати твої особисті й бізнес-цілі. Якщо цілей немає, як ми можемо казати, що в тебе буде персональний бренд, який допомагає їх досягати? У більшості підприємців цілей немає: не прописано, не зафіксовано, з початком війни вони змінилися, у компанії їх не занесено, стратегії й планів теж немає.

Цілі, продажі й найм через персональний бренд

Ми маємо свідомо поставити цілі й для персонального бренду, а потім спитати себе: як я це міритиму, чи я взагалі з точки А прийшов у точку Б? Якщо говорити про аналітику продажів, то в мене все помірено. Я знаю свою конверсію, коли виступаю, з офлайну й онлайну: запис, наприклад, на аудит чи на консультацію. Так само й тут: впізнаваність, довіра, про що ми говорили, це теж базові цінності. Я роблю контент у сторіс і вмію продавати в Instagram через персональний бренд. Це означає, що в мене щомісяця є певна кількість запитів безкоштовно, з безкоштовного контенту. Або я можу зробити серію продаючих сторіс із закликом до дії й сконвертувати цю увагу в заявки чи в продаж продуктів за п'ять копійок. Це все теж про персональний бренд.

Дуже часто власники бізнесу забувають, що ми продаємо завжди в двох напрямках.

Ми продаємо товари, продукти й послуги компанії, і ми продаємо робочі місця в компанії. Про друге всі забувають. Продавати свої товари це база, це норма. А про рекрутинг (пошук і найм людей) ми не пам'ятаємо.

Ти зараз говориш про бренд роботодавця, правильно?

Так, про бренд роботодавця і про вимірюваний результат. Перед поїздкою до Лондона, коли я виступала в Борді в четвер-п'ятницю, моя асистентка повідомила, що переходить на постійну роботу на повний день. На асистентці в мене зав'язаний увесь робочий процес, уся операційка. Ти інвестуєш час у людину. І от вона повідомляє, що йде, а я думаю: чорт, це знову місяць наймати, навчати, стажувати, контролювати. Я розумію, що це стрес.

І що ми робимо? Треба організувати співбесіду. Я даю в Threads, в Instagram просто оголошення, рілс. На тлі кадрового голоду, коли всі клієнти кричать, що людей немає ні в Україні, ні за кордоном, у мене за перші 36 годин 60 сильних резюме. Через мій персональний бренд. Ми ще навіть не давали оголошення на Work.ua. Це коштувало мені нуль копійок. Я бачу аналітику по клієнтах, яких ми ведемо: зараз за тиждень уже понад 100 резюме, безкоштовними інструментами, тільки через персональний бренд. Тому по рекрутингу я розумію, що персональний бренд це найкращі кандидати. Ми з тобою знаємо, чому:

Вони приходять на людину, на цінності власника.

Ти завжди обираєш кращих кандидатів, економиш на оплаті вакансій, до тебе хочуть перейти. Тобі не треба хантити.

Персональний бренд і рекламний бюджет

І якщо говорити, качати чи не качати персональний бренд: коли до мене заходить бізнес на масштабування із запитом «давай збудуємо відділ продажу, давай зробимо Х2, давай я нарешті поїду у відпустку вперше за 20 років», власник часто має жорсткий спротив. Він каже: я людина не публічна, навіщо мені ці танці з бубнами в тіктоках, я цього не робитиму. Переконати власника дуже важко. У нього не буде сторінок ніде, і він недозаробляє. Я наведу два приклади, мій кейс.

Я не люблю всі ці інстаграми, фейсбуки, тіктоки. Для мене це криваві сльози, реально. Я б цим усім не займалась, при тому що на моїй сторінці в інсті записано півтори тисячі прямих ефірів.

Коли я починала консалтинг, переходила зі своєї IT-компанії в тренінговий центр і консалтинговий проєкт, я брала перші проєкти, які коштували п'ять копійок, десь 500 євро. Розвиток персонального бренду був тим інструментом, який дозволяв мені підвищувати ціну. Зараз, за сім років, це х20. При цьому в персональний бренд напряму я не інвестувала ні копійки. Не було таргетованої реклами, не було піарника чи СММника (спеціаліста із соцмереж), який займається тільки цим. У мене завжди був універсальний асистент на всі питання. Це перший важливий момент.

Другий. Коли я переходила з IT-компанії в консалтинг, у тренінговому центрі ми перший рік щомісяця витрачали 2-2,5 тисячі євро рекламного бюджету. Я бачила цифру: скільки лідів, за якою ціною, на які івенти, на які навчальні курси, на яку персональну роботу ми їх збираємо. Ціна ліда щороку росте мінімум вдвічі. Через рік ми все відключили. Весь маркетинг тримається на персональному бренді, без таргетованої реклами, без нічого. Тобто я економлю рекламний бюджет.

Я не знаю, як ще підприємцю продати, тільки економити гроші і заробляти гроші.

Це мій кейс. Так само, коли ми працюємо з клієнтами, беремо їм асистента. Зазвичай один з обов'язків це SMM (ведення соцмереж) плюс PR (зв'язки з громадськістю): стартанути хоча б на трійку, просто робити системні кроки, про які ти говорив, регулярно. У мене не так прикольно, але я роблю це системно, регулярно, без збоїв, і воно дає накопичувальний ефект. Ти бачиш його в довгій перспективі. Головне не здаватися, робити це серед інших бізнес-задач. У кожного клієнта свій кейс, але в мене є клієнти, які раніше не знімали відео і не були публічні, а тепер почали знімати. Вони заходять у бізнесі, якщо їм треба, до кращих партнерів, до великих мереж, і люди кажуть: ми вас бачили, ви знімаєте відео, прикольно.

Персональний бренд і ближнє коло

Я хочу поділитися своїм інсайтом. Спілкуючись із бордівцями, з менторами спільноти, зі своїми клієнтами, які мільйонери, які у Forbes, мають приватні літаки, тобто з людьми, у яких усе добре, я бачу: вони продовжують розвивати персональний бренд не для того, щоб заробляти більше. Вони вже закрили свої питання. Це мій інсайт цього року:

Ми продовжуємо качати персональний бренд, транслювати свої цінності, щоб знайти людей у своє ближнє коло, знайти собі друзів, знайти собі партнерів.

Не знаю, як вам, а коли тобі вже не 20, ти друзів так легко не знаходиш. У тебе великий бекграунд, ти знаєш свої цінності, і тобі підходить не будь-хто. Тому для мене мій персональний бренд, мої сторінки, мої виступи в Борді, я ж ментор у кількох бізнес-клубах, події, на які я їжджу, це спосіб знайти нових друзів, ближнє коло, оточення, яке рухає вперед. Бізнес-задачу ми вже класно закриваємо через персональний бренд. А от перша лінія, ближнє коло, дає буст х5, х10: це люди, які приходять у твоє життя.

Ми говорили тільки на рівні цінностей, а не на рівні упаковки. Я приїхала на перший веб-саміт, а коли приїхала на другий, до мене підійшла жінка і сказала: ви мене, напевно, не пам'ятаєте, а я вас пам'ятаю. Я питаю, звідки ви мене пам'ятаєте, тут же 90 тисяч людей. Вона каже: у вас дуже стильні прикраси. У мене окремий гардероб для одягу, для парфумів і окремий ювелірний. Я захоплююсь прикрасами, і мені кажуть: тобі такі сміливі прикраси. Вона мене запам'ятала тільки через це, адже в мене кожен день нові прикраси, вони прямо виділялися. І вона сказала: я пам'ятаю, ви займаєтесь продажами, мені зараз це потрібно, давайте поговоримо.

Запитання учасників: бренд компанії і персональний бренд

Якщо в мене є персональний бренд і бренд фірми, чи треба їх поєднувати? (Запитання учасниці клубу, яка працює психологом. У її фірмі є команда, і вона також надає послуги особисто.)

Я б розвивала паралельно і бренд компанії, якщо ти хочеш розвивати компанію, і персональний бренд. Контент там буде абсолютно інакший: ти як людина це одні цінності, одне життя, там можна показувати 80% особистого і 20% компанії. З компанією навпаки: ти там трішки присутня як власниця, але показуєш інших працівників, клієнтів і так далі. Починаємо з цілей: які цілі має обслуговувати бренд компанії, які цілі має обслуговувати твій персональний бренд. І тільки потім розбудовуємо і те, і те.

Якщо ви комунікуєте ті самі рішення, що й ваша компанія, то й запити до вас приходитимуть такі самі. Давайте пофантазуємо: до вас приходять із запитами на психологічну консультацію, а ви вже розумієте, що вам більше подобається консультувати інших психологів, як відкривати свої компанії. Тоді ви міняєте роль з психолога на роль стратега з бекграундом психолога, і треба міняти теми комунікації, щоб до вас приходили з іншими запитами.

Запитання учасників: особисте життя власника бізнесу

Чи варто висвітлювати особисте життя власника бізнесу на сторінках закладу, чи це недоречно?

Тут дуже важливе уточнення: що таке особисте життя. Я показую особисте життя, але в якому розрізі? Це подорожі, з ким я зустрічаюся, друзі, мої хобі, мої квізи, чемпіонати Варшави, які ми з командою вигравали. Але чи показую я, з ким я ходжу на побачення? Ні, наразі. Чи можу показувати, якщо так вирішу? Так, але знову ж таки: чи це обслуговуватиме мої цілі? Який буде результат? Це піднімає ціну чи навпаки? Тому універсальних відповідей немає. Спочатку цілі й цінності, а потім ми надбудовуємо цю конструкцію. Ви самі вирішуєте, що таке особисте життя.

Часто бачу власників, у яких робота-дім, дім-робота, і здається, що показувати нічого й треба щось вигадувати. Не треба вигадувати, у вас це є.

Люди про нас знають настільки, наскільки ми про себе говоримо.

Питання тільки, що ми говоримо, те й знають. І чи хочемо ми, щоб вони це знали. Це варто контролювати. Для мене крутий піарник це людина, яка керує тим, що про тебе говорять. Персональний бренд теж має бути на це заточений.

Запитання учасників: що показувати, коли сфера специфічна

Моя компанія працює в сфері інформаційної безпеки, і це дуже специфічна спільнота. Подорожі чи відпочинок зараз не на часі, бо більшість наших друзів, бізнес-партнерів і клієнтів в Україні, вони працюють і не можуть поїхати. Як обирати інформацію, яку транслювати назовні? (Запитання учасниці клубу.)

Це процес заради процесу. Ви на результат сформулюйте, і тоді буде зрозуміло, як відповідати. А як цей результат сформувати? Ви маєте знати, яка у вас ціль. Наведу приклад. До мене приходить клієнт і каже: Іванно, мені треба побудувати відділ продажу. Я питаю: щоби що? Бо це процес, побудувати відділ продажу, ми можемо його зруйнувати. Щоби що? Щоби ти вийшов з операційки, найнявши сильного керівника відділу продажу. Щоби вийшов на дохід х2, збільшивши оборот на 50%. Або щоби продав компанію за певні гроші. Це три різні «щоби що», і ми по-різному з ним працюватимемо. Від того, як ми формуємо запит, дуже залежить наша відповідь.

Для мене запит зараз не цільовий, він більше про психологічне навантаження, про внутрішні блоки: що мені дозволено, що не дозволено, що доречно, що недоречно. Я поборола ті внутрішні обмежувальні переконання «хто про мене що подумає і що скаже», бо чітко знаю свій цільовий портрет. Мені важливо, щоб вони мене бачили так, як мені треба. Решта мені фіолетова. Тому обирайте, під яку мету ви працюєте, на який портрет ви працюєте і який потім результат ви від них хочете.

Це особиста інформація, яку я не афішую саме через сферу діяльності. (Продовження запитання учасниці клубу про її дитину.)

А вам не треба дитину показувати. Ви далі мислите обмежувальними переконаннями. Я показуватиму себе, а не дитину. Вам треба себе показувати, а ви фокус переходите на дитину. Вам треба показати, що ви за людина, з яких цінностей ви вибудовуєте бізнес, на яких цінностях тримається комунікація з вашим найближчим колом: дитина, партнер, друзі, а далі ваші працівники, ваші партнери в бізнесі. Це з позиції цінностей, з позиції того, хто ви є.

Персональний бренд це така 3D-модель: у вас є певні грані особистості. Тут я в ролі мами, тут у ролі підприємця, тут у ролі спікерки, тут у ролі ментора бізнес-клубу в Борді, тут у ролі подруги. Ми ці грані потроху висвітлюємо й робимо 3D-модель моєї особистості. Якщо вона справжня, будуть притягуватися люди. А якщо кожна грань це покерфейс або чорний квадрат, ми не притягуємо своїх людей. Ми будемо притягувати тільки тих, хто прийшов до нас зі своїми внутрішніми запитами, купує подешевше або зливає на нас негатив, який у нього навколо відбувається. Тому обирайте, що показувати. У вас широкий вибір. Працюйте з обмежувальними переконаннями.

Запитання учасників: як делегувати ведення соцмереж

Я керую логістичною компанією для клієнтів із бізнесу: організовую перевезення морським і авіаційним транспортом. Розвиваю персональний бренд у LinkedIn, там є відгуки й заявки. Проблема в тому, що я не можу делегувати створення контенту й ведення соцмережі: кого б я не наймав, людина не вміє передати мої сенси. Було три невдалі спроби, і тепер я пишу сам, двічі-тричі на тиждень, уже майже рік. Як передати людині сенси, які є в мене в голові? (Запитання учасника клубу.)

Я клієнтам допомагаю наймати асистентів і навчати їх. Зараз я стажую власних асистентів, які закривають функції SMM, PR, івент-менеджера, проєкт-менеджера і багато чого іншого. Я як методолог навчальних програм склала програму навчання для асистента. У мене практичне стажування: усі завдання розписані похвилинно, навчальні матеріали, записані відео, одразу практичні завдання й тести. Вони не просто ознайомлюються з моїми соцмережами.

Ви маєте навчити людей. Вони не маркетингові директори. Якщо ви хочете, щоб хтось «кліпав ручками», це рівень SMM-менеджера: ви скидаєте матеріали, скидаєте тексти, він оформлює. Якщо ви хочете, щоб це був стратег, ви не можете найняти дівчинку за п'ять копійок і не дати їй ні конкретних портретів, ні стратегій під них, ні воронок. Окрім стратегії й портретів, у вас має бути продуктова лінійка і воронки. Тому ви маєте їх навчити. За перші п'ять днів ви навчите мінімально по контенту. Потім у мене розписана програма ще на місяць: ми працюємо з лідмагнітами (безкоштовними матеріалами, які приваблюють клієнтів), чат-ботами, воронками.

Я розумію, що в вас було три спроби і, напевно, не дуже хочеться пробувати знову, але в мене система працює, і в моїх клієнтів ми запускаємо таку саму. Тому способи є. Людина може закривати сильно більше, ніж два постики на тиждень. Плюс у мене є кейси: у трьох логістичних компаніях ми наймали й навчали асистентів, проєктних менеджерів і менеджерів з продажів. Я в темі, в ніші.

Розмова відбулася 1 жовтня 2026 року в межах Board Personal Branding Club — клубу, створеного для підприємців і лідерів бізнесу, які хочуть системно розвивати власний персональний бренд як інструмент впливу, довіри та зростання. Клуб діє всередині спільноти Board і доступний лише її учасникам. Приєднатися до Board можна за посиланням на офіційному сайті спільноти board.business.